День української мови та писемності, скрін — Фейсбук
9 листопада 2020, 06:42
Українська мова вважається однією з найкрасивіших у світі. Наша мова пізнавана у всьому світі і є шанованою не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Наша мова — це наша гордість і загальне надбання, якій потрібно зберігати і шанувати. Спеціально для цього було створене спеціальне свято — День української мови та писемності.
У цій статті ми розповімо про історію свята, пояснимо, кого варто вітати з ним і звичайно ж, — поділимося з вами найкращими листівками.
Дата свята: його історія
день мови: джерело: YouTube
Свято День української мови та писемності святкується 9 листопада кожного року. Рішення про заснування свята було прийнято президентом України Леонідом Кучмою ще в 1997 році.
Сенс свята: його особливості
день мови: джерело: YouTube
Згідно з поясненням до постанови про заснування свята, його головною метою є підтримка ініціативи громадських організацій та обліку важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства.
Відзначимо, що свято збігається з важливою датою православного календаря — Днем шанування Преподобного Нестора-Літописця — легендарного монаха з Києво-Печерської лаври. Саме він вважається першим українським істориком і письменником і автором Повісті временних літ — головної праці в історії слов'янської літератури.
день мови: джерело: YouTube
Свято День української мови та писемності порівняно молоде, але воно вже встигло обрости різними традиціями, головними серед яких варто назвати наступні:
- покладання квітів до монументів Нестора-Літописця;
- надання знаків почестей українським письменникам і поетам;
- надання пільг українським видавництвам і популяризаторам мови;
- проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика;
- надання данини поваги святому Нестору Літописцеві в церкві;
- проведення всеукраїнського радіо-диктанту.
Кращі привітання зі святом
день мови: джерело: YouTube
Українській культурі сьогодні поклоняються не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Найкращі малюнки і вірші до свята можна відправити не тільки представникам культури і мистецтва нашої країни, а й простим патріотам, красиві слова для яких можу стати прекрасним нагадуванням про цінності рідної культури.
- ***
- ***
день мови: джерело: YouTube
Сьгодні в українців свято, Писемності і мови день, Вітати поспішаємо завзято, Вірші складаємо, співаємо пісень, Бажаєм мові процвітати, Народу — щоб її не забував, На рідній мові розмовляти, Щоб всіх навколо здивував, В писемності і мові наша сила, Як націю єднає нас, Щоб наша гордість відновилась, Надіїї вогник щоб не згас! *** Нехай ллеться пісня українська, Мелодична, ніжна, як струмок, І до небе високо піднісся Дітлахів співучий голосок. День сьогодні мови солов’їной, І радіе український люд, Так святкоймо ж, браття, всій країной, Що співочой Україной звуть!
***
день мови: джерело: YouTube
Велична, щедра і прекрасна мова. Прозора й чиста, як гірська вода, Це України мова барвінкова, Така багата й вічно молода. Рідна мова, мов гірська вода, Рідна мова вічно молода, Рідна мова, в серці з ранніх літ Гордо лине мова у політ! Вона, як ніжна пісня колискова, Заходить в серце й думи з ранніх літ, Це мова, наче пташка світанкова, Що гордо лине у політ!
***
день мови: джерело: YouTube
Я на рідній мові друзям щастя зичу. Хай добро хлібину кожному несе. У гостинну хату щиро всіх покличу — I вони, я певний, зрозуміють все. I вони, я певний, зрозуміють слово Де матусі ласка, батькове тепло, Де вкраїнське поле пахне барвінково, Де вкраїнська пісня встала на крило!
***
день мови: джерело: YouTube
Солов’ї розливаються ніжно У зеленім веснянім гаю, Син до матері каже: — Ця пісня Дуже схожа на мову твою!Посміхається мати до сина: — Пам’ятай, моє миле дитя, Рідна мова завжди солов’їна, Зігріває людей все життя!Наша мова живе й буде жити, Бо вона, ніби подих весни — Пам’ятай ти завжди про це, сину, Рідне слово теплом огорни!
***
день мови: джерело: YouTube
Мова — це історія народу. В ній відбито все його життя: Наший склад і звичаЇ, і побут З давнини й до нашого життя. Довго ти пригнічувалась, мово, — Промайнув тернистий довгий шлях, Доки стала мовою народу, Що звучить з любов»ю на вустах.
Мово моя рідна, материнська! Ти співуча, ніжна і близька. Хай же дух незгасний український У житті нас завжди зігріва.
Процвітай же, мово калинова, І тобі не в»янути в віках: Мелодійна українська мова — Чарівний, навік коштовний скарб!
Найкращі вислови про українську мову
день мови: джерело: YouTube
«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу” — Ліна Костенко
***
день мови: джерело: YouTube
«Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.» — Евлія Челебі.
День української писемності та мови-2021: 20 віршів про українську мову
Кожного року, 9 листопада, відзначається День української писемності та мови. До цього связа ми підготували добірку з 20 найкращих віршів про українську мову відомих поетів
Вірші відомих поетів про українську мову
- Мова рідна, слово рідне,
- Хто вас забуває,
- Той у грудях не серденько,
- А лиш камінь має.
- Як ту мову нам забути,
- Котрою учила
- Нас всіх ненька говорити,
- Ненька наша мила.
- У тій мові нам співали,
- Нам казки казали,
- У тій мові нам минувшість
- Нашу відкривали.
- От тому плекайте, діти,
- Рідну свою мову,
- Вчіться складно говорити
- Своїм рідним словом.
- С. Воробкевич
- ***
- Буду я навчатися мови золотої
- У трави-веснянки, у гори крутої,
- В потічка веселого, що постане річкою,
- В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
- Буду я навчатися мови-блискавиці
- В клекоті гарячім кованої криці,
- В корневищі пружному ниви колоскової
- В леготі шовковому пісні колискової.
- Щоб людському щастю
- дбанок свій надбати;
- Щоб раділа з мене
- Україна-мати.
- Андрій Малишко
- ***
Рідна мова По-своєму кожна Пташина співає, По-своєму кожен Народ розмовляє. У мене й народу мого Українська є мова чудова, Своя, материнська. По світу її, Як святиню, нестиму Допоки живу, В чистоті берегтиму, З Любов’ю сердечною, Вірністю сина. Ця мова для мене, Як мати, єдина.
- С. Жупанин
- ***
Хто як говорить Все, що живе на світі, Уміє розмовляти. Уміють говорити зайці і зайченята, По-своєму говорять і риби серед моря, І у садочку пташка, і у траві комашка… Говорять навіть квіти з блискучими зірками… — А як говорять діти? — Так, як навчила мама! — Прийми ж, матусю, Слово подяки від дитини За нашу рідну мову, За мову України.
Л. Полтава
Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди!
Тарас Шевченко
*** Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
- Ліна Костенко
- ***
Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб’єш… Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її почеплю при стіні Іншим на втіху, на смуток мені. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів, Стрінеться з брязкотом інших мечей, З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
- Леся Українка
Українська мова наймелодійніша у світі / istockphoto.com
Рідна мова Сію дитині В серденько ласку. Сійся-родися Ніжне «будь ласка», Вдячне «спасибі», «Вибач» тремтливе, — Слово у серці — Як зернятко в ниві. «Доброго ранку!», «Світлої днини!» — Щедро даруй ти Людям, дитино! Мова барвиста, Мова багата, Рідна і тепла, Як батьківська хата.
- В. Гринько
- ***
- Слово А Вкраїни мова — Мов те сонце дзвінкотюче, Мов те золото блискуче, Вся і давність, і обнова —
- Українська мова.
- Розцвітай же, слово, І в родині, і у школі, Й на заводі, і у полі Пречудесно, пречудово
- Розцвітай же, слово!
- Хай ізнов калина Червоніє, достигає, Всьому світу заявляє: Я — країна Україна — На горі калина!
- П. Тичина
*** Матусін заповіт Раз казала мені мати: «Можеш мов багато знати, Кожну мову шанувати, Та одну із мов усіх Щоб у серці ти зберіг». В серці ніжну і погідну Збережу я мову рідну!
М. Хоросницька
*** Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім.
Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово – це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля, Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад.
- Максим Рильський
У цих віршах багато любові та шани до української мови / istockphoto.com
- Рідна мова
- І. Січовик
- *** Наша мова Мова наша, мова — Мова кольорова, В ній гроза травнева
- Й тиша вечорова.
- Мова наша, мова — Літ минулих повість, Вічно юна мудрість,
- Сива наша совість.
- Я без тебе, мово, Без зерна полова, Соняшник без сонця,
- Без птахів діброва.
- Як вогонь у серці Я несу в майбутнє Невгасиму мову, Слово незабутнє.
- Ю. Рибчинський
Буква до букви — І виникло слово. Слово до слова — Звучить рідна мова.
*** Мова кожного народу неповторна і – своя; в ній гримлять громи в негоду, в тиші – трелі солов’я. На своїй природній мові і потоки гомонять; зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки – українську рідну мову в дар мені дали батьки. Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас!
Оксана Забужко
*** О місячне сяйво і спів солов’я, Півонії, мальви, жоржини! Моря бриліантів, це – мова моя, Це – мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила – і кличе, й сія, Яка в ній мелодія лине В натхнення хвилини! О мово моя! Душа голосна України! Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї, Ти – вибухів огненних повна. Це – матері мова.
Я звуки твої Люблю, наче очі дитини… О мово вкраїнська! Хто любить її, Той любить мою Україну.
- Володимир Сосюра
Вчіть дітей рідної мови / istockphoto.com
- Рідна мова Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова.
- Дмитро Павличко
- З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа
- І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
- У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш,
- Допоки буде в серці рідна мова.
*** Любіть рідну мову Мова — краса спілкування, Мова — як сонце ясне, Мова — то предків надбання, Мова — багатство моє. Мова — то чиста криниця, Де б'є, мов сльоза, джерело, Мова — це наша світлиця, Вона як добірне зерно. Мова — державна перлина, Нею завжди дорожіть: Без мови немає країни — Мову, як матір, любіть!
- Федір Пантов
- ***
- Найдзвінкіше слово Наче з поля чи з лугівки, У розповні літа Чую голос перепілки З чебреців чи жита. То говорить поле хлібне, Луг, трава щовкова… Найдзвінкіше слово рідне, Найрідніша мова
- М. Сингаївський
- ***
Рідна мова Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко
*** Рідна мова Як то гарно, любі діти, У вікно вам виглядати! В ньому все: тополі, квіти, Сонце й поле біля хати. На оте вікно ранкове, Що голівки ваші гріє, Схожа наша рідна мова – Цілий чвіт вона відкриє! Бережіть її малята, Бо вона – віконце миле, Що колись до нього мати Піднесла вас, посадила…
В. Терен
Поезії до 9 листопада — Дня української писемності та мови
Коли замовкне мова
Коли замовкне мова На Сході і на Півдні, То водночас замовкнуть Всі соловейки й півні. Мовчатимуть дерева, І вітер, і вода, Зупиняться джерела, Постане німота. Вона мечем Дамокла Над скронею зависне, Бо з мовою замовкне Душа і наша пісня.
Натомість відгукнеться Тим голосом потужним, Як голка біля серця, Його «величність» суржик! Так перекотиполем Сповзем на маргінес… А світ промовить з болем: «Ось був народ і щез, Пішов за вічний обрій, Красивий і німий, Як літописні обри У часовій імлі».
Невже таки дістались Критичної межі, Що вигукнуть зосталось: «О, Боже, поможи! Верни нам нашу мужність, І силу, і снагу, Щоб перейшли ми дружно Цю темряву й пургу, Цю німоту зимову, Яка нарешті скресне, Дай подолати змову І повернуть на весну».
Тоді вже не замовкнуть Всі соловейки й півні, Як не замовкне мова
На Сході і на Півдні!
Надія Галковська
. . . .
***
Якби я втратив очі, Україно,То зміг би жить, не бачачи ланів,Поліських плес, подільських ясенів,Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
У глибині моїх темнот і снівТвоя лунала б мова солов’їно,Той світ, що ти дала мені у віно,Від сяйва слова знову б заяснів.
А глухоти не зможу перенести,Бо не вкладе ніхто в печальні жестиШум Черемоша, співи солов’я.Дивитися на радощі обнови,Та материнської не чути мови –
- Ото була б загибель – смерть моя.
- Дмитро Павличко
- * * *
Не хочу, щоб здіймали вгору руки,Не хочу, щоб мені кричали: “Браво”!Від зустрічі йдемо ми до розлуки,І кожен на помилку має право.Моя любов, моя печаль і втіха.Із піснею мене вітри вінчали!Я хочу, щоб у залі було тихо,Лиш голос мій і музика звучали.
Змивають сніг весняні теплі грози,Я вірю в пісню, а іще – в удачу,Якщо у когось в залі світять сльози,То знайте, що і я на сцені плачу.
Минають дні, летять роки навстрічні,Даремно їм кричати: “Зачекайте!”Іду у пісню, наче йду у вічність,Іду до вас, і ви мене стрічайте…Важко стояти, ще важче не впасти,Важко зламати піснею грати,Важко на музику душу покласти,
- А ще важче її проспівати.
- Володимир Шинкарук
- ***
Співати лиш пісню?..Ні!Пісня – не ремесло.Життя б тоді по мені Тугою поросло.Пісня – мелодія крил.Пісня – моя душа.Є у ній триста сил,Нема – лемеша.Пісню беру – для мук.Чепігу беру – для рук.Хай по мені – жнива.А над жнивами – живаПісня,
- Як серць перегук.
- Георгій Петрук-Попик
- * * *
. . . . . .
Так, Господи, це ми…Це нам ревти над ясламиВід голоду не тіл – порожніх наших душ.Ховатись од проблем, немов зайцям від яструба,І бігти від біди – галасвіта, чимдуж.Так, Господи, це ми. Йдемо. Чи стоїмоНа обранім шляху?.. Точніше на узбіччі?Поразок перебором, браком перемогОтруєні думки й тавровано обличчя.Колись – у цім житті?! – ми станемо людьми.
- Так, Господи, це ми…
- Олександр Бобошко
- СЛОВО
Не тисяча сердець – нехай одне здригнетьсяу відповідь мені, коли я донесупокладені в чіткі рядки, малі тенетця –жагу мою й любов, і радощі, і сум. Навіщо говорю я мовою твоєю –і плачу знов і знов?Кажу собі: «Затям,не вернеш до життя засушену лілею,
не чути слів німих на відстані життя…»
Лариса Вировець
МОВА
Як мати воду дощовузбирала в дні далекоплинні –цілющу, рідну, ледь живу,збираю мову по краплині.Забутих предків мовчазнихблукають тіні по оселі…
І я в думках побіля них –слова їх сльозні та веселі,пісні їх, розпачі та сумвбираю спраглими вустами –їх мелодійність і красу –невже, як сніг, вона розтанеі зникне? Дайте хоч ковтокживої мови – вгамуватижагу пекучу.
Зник місток:джерельце всохло біля хати.– Чи є живий хто? Відгукнись!Промов до мене тихе слово!..Відлуння, пан тутешніх місць,
мою довершує розмову…
Лариса Вировець
Я НЕ РОЗГУБИВ
Я ніц не розгубивНі кольорів, ні звуків,Ні марних сподівань,Ні променів п`янкихВ твоїх очах…Лишилась тінь розпукиТа саркастичний,Недоречний сміх…Минає все,сміється небо знову,Горлає горобець……Спокуса звідусіль……Політикани розпинають мову……Життя іде…
Та звідки ж клятий біль…
- Олег Бондар
- МОЛИТВА
- Пошли нам, Боже, щастя і добра,Коли навколо так багато смутку – Коли Феміда не встає з одра,А Честь танцює під блазнівську дудку,Простеньке рам’я Правди вже не модне,Бо краще гріють шати Лицемірства,І Віра у куточку тихо стогне,Коли бенкетом править Марновірство.Коли на лобі Совісті – тавро,І чаша випита з цикутою Пізнання,Пошли нам, Господи, надію на Добро,
- Благослови нас, Боже, на Кохання.
- Олена Карпенко
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
* * *
Ми всі шукаєм істини буття,Гортаючи старезні фоліанти.А поряд з нами зоряні АтлантиНезримо держать неба каяття.У попелі шукаєм блиск перлин,І музику розкришуєм на гами.А треба душу росяну травиПоцілувати босими ногами.Зболіле слово серцем відігріть,Щоб зірка віри у людей не згасла.Коли в душі тобі всміхнеться мить,Шелесне ніч в тобі:
- — Життя прекрасне.
- Наталка Позняк
- ВІДВЕРТІСТЬ
Поцілунки лоскочуть губи,Від розлуки сивіє кров,Як знайду, то одразу й згублю,Загубивши, шукаю знов.Вірю в те, що остання осіньПодарує щасливі дні.Хтось складає в панчоху гроші,Я складаю в душі пісні.
І розхристаний, і упертий,Не доведений до пуття,Я – і кат, і водночас – жертва,І підсудний я, і суддя.Ще і досі блукаю світомДо зими уже підійшов…Якщо будуть мене судити,То лише за мою любов.Поламаю сталеві грати,І до тебе вернуся знов.
Якщо будуть мене прощати,То лише за мою любов.Побажаю собі удачі,Келих долі доп’ю до дна.Якщо осінь дощем заплаче,
Засміється дощем весна…
Володимир Шинкарук
. . . . . . . . . .
***
Мені потрібно зовсім небагато:Щоб кожне слово западало в серце,Щоб хлопці не кидались хлібом черствим,Щоб не забули вишивки дівчата.
Щоб мати не кидала немовляти,Щоб кожен батько не цурався сина,А ще – щоб не стріляли просто в спину,Коли стоїш обличчям до багаття.
Мені потрібно зовсім небагато:Щоб не ховали камінь за сорочку,Додолу щоб не опускали очі,Кого опівночі впускаєш в свою хату.Щоб Батьківщину вміли відстояти,Щоб кожен доживав до свого віку,Щоб до зірок ніколи ми не звикли…
- Мені потрібно зовсім небагато.
- Олександр Смик
- * * *
Від холоду слів німіє язик,Гойдається маятник – долю колише.Вмирає іще ненароджений крикІ плаче по ньому розбуджена тиша.Хочу літати, але не вмію,Хочу співати, але мовчу.З пам’яті витру імена і події,
- І тільки надію у серці лишу…
- Володимир Шинкарук
- До українців
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:Де той рік, де той місяць,де той проклятий тиждень і день,Коли ми, українці, забули, що ми – українці? І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,І що ми на Вкраїні – таки український народ,А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,І що щедрість – в серцях, а не в магазинних вітринах.І що є у нас мова, і що українська вона,Без якої наш край – територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас: Говори!Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!Запитаймо у себе: відколи, з якої пориПочали українці себе у собі забувати?Запитаймо й про те, як ми дружньо дійшли до буття,У якому свідомості нашій збагнути незмога,Чом солодшим од меду нам видався чад забуттяРідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?Чи в «моголах» і вмерти судила нам доля пихата?Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого брата»? Українці мої! Як гірчать мені власні слова…Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..
- Віктор Баранов
- ***
- Душа – єдина на землі державаде є свобода чиста як озонКордон душі проходить над світами
- а там нема демаркаційних зон
- Ліна Костенко
- ***
Душі людської незбагненний вимір,всіх бід на світі тихий резонанс!Крізь нас говорять мертві із живими.Майбутнє озирається крізь нас.Пройти шляхи посвяти і любові.Од свічки болю слово засвітить.Найменша квітка, сказана у слові,
і та ніколи вже не облетить.
Оксана Пахльовська
Підтримайте Korali.info! Become a Patron!
З днем працівників культури та днем української писемності! красиві привітання у картинках, листівках, віршах та прозі
«Телеграф» зібрав для вас найкрасивіші вітання у день рідної мови.
У вівторок, 9 листопада, українці відзначають День української писемності та мови. Цього дня українці у всьому світі пишуть традиційний радіодиктант національної єдності.
День української писемності та мови було встановлено 6 листопада 1997 року указом президента України Леонідом Кучмою у день пам’яті Нестора-Літописця, адже вважається, що саме з нього почалася письмова українська мова.
Також, 9 листопада відзначається і Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Свято було започатковано згідно з указом президента України у 2013 році з метою відзначити вагомий внесок творчих особистостей у відродження української національної культури.
«Телеграф» зібрав для вас найкрасивіші привітання з цим святом у картинках, листівках, віршах та прозі.
Привітання у картинках
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем української писемності та мови
Привітання з Днем працівників культури
Привітання з Днем працівників культури
Привітання з Днем працівників культури
Привітання з Днем працівників культури
Привітання у віршах та прозі
Вітаю з Днем української писемності та мови. Бажаю безмежної любові до чудової мелодійної української мови, бажаю завжди залишатися грамотною та розважливою особистістю, яка стрімко вдосконалює свої вміння та навички з кожним днем. Успіхів у будь-яких починаннях, натхнення у творчості, сили української історії та фольклору для твоїх прагнень та особистих перемог.
- ***
- Соловʼї розливаються ніжно
- У зеленім веснянім гаю,
- Син до матері каже: — Ця пісня
- Дуже схожа на мову твою!
- Посміхається мати до сина:
- Памʼятай, моє миле дитя,
- Рідна мова завжди соловʼїна,
- Зігріває людей все життя!
- Наша мова живе й буде жити,
- Бо вона, ніби подих весни –
- Памʼятай ти завжди про це, сину,
- Рідне слово теплом огорни!
- ***
- Наша мова — у ній вся наша історія,
- Краса народу зібрана вся у ній.
- І всієї нашої України територія
- Розмовляє гордо на рідній.
- У нашій мові — сторінки минулого,
- Дивовижна мелодія степу, полів.
- Нехай же залишається вона рідною й розкішною,
- Збережемо її для онуків та дітей!
- ***
З Днем української писемності та мови. Бажаю грамотно писати та говорити, талановито записувати історію свого життя та розповідати історії з життя гідних людей. Будь толерантною, впевненою в собі, освіченою, багатою і матеріально, і морально людиною. І нехай щодня дарує тобі гарний букет щастя, як співзвучний букет української мови.
- ***
- Чудовий день настає,
- Писемності та мови день,
- Велике свято українське,
- Поваги гідне та пісень.
- Шануйте завжди українську,
- Співоча мова пестить слух,
- Її почуєш — сум зникає,
- І стане швидшим серця стук.
- ***
Українська мова носить у собі історію нашого народу, всю красу та міць поетичного слова. Чудова мелодія солов’я, могутня пісня лісів і полів, дитячий белькіт і мамина колискова — звучить у нашій рідній мові і залишається в пам’яті назавжди. Вітаю гордий український народ із святом українського слова!
Раніше «Телеграф» писав, що в українській компанії відмовили у співбесіді співробітнику через те, що він говорить українською.
Найпопулярніші вірші українських поетів, які знають у всьому світі — Радіо Максимум
15 найвідоміших віршів українських письменників у добірці на Радіо Максимум! Читайте поезії та насолоджуйтеся солов'їною у День української мови та писемності.
Щороку 9 листопада відзначають День української писемності та мови. З цієї нагоди зібрали для вас найвідоміші вірші українських письменників. Прочитайте поезії класиків та сучасників й насолоджуйтеся красою та милозвучністю укранської мови.
І ще: Цитати про життя: красиві вислови та прикольні фрази українською
Натискайте та переходьте на потрібний пункт:
Ліна Костенко – Крила
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має.
А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко – Спини мене
- спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу, але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу - чи біля тебе полум'ям згорю.
Микола Вороний – Блакитна Панна
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
- Їй виспівує: «Осанна!»
- А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках - Променистою росою.
- І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні - І сплітаються в гротески.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурове простелися,
Пролийся мертвому мені!
I поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
Де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
Над райдугою голосів,
Ранкові нашепти молільниць,
Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
І солодавий запах винниць,
Як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
Твої пшеничні руки білі
Над безберегістю полів,
Де коси чорні на світанні
І жаром спечені уста,
Троянди пуп'янки духмяні
І ти — і грішна, і свята,
Де та западиста долина,
Той приярок і те кубло,
Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
Іван Франко – Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх – для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе кидаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Іван Франко – Гімн
Вічний революціонер –
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело. Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
I о власній силі йде.
I простується, міцніє,
I спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою
Міліони зве з собою,-
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть. Вічний революціонер –
Дух, наука, думка, воля –
Не уступить пітьмі поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
I де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?…
(фрагмент)
Сергій Жадан – Пливи, рибо, пливи
- Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині - при своєму стерні.
- Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія, - це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
- роблю все навпаки.
- Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій – - радій, рибо, радій.
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?…
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині…
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають –
Там широко, там весело
Од краю до краю…
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий – море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили – гори, –
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило…
(фрагмент)
Тарас Шевченко – Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу…
отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Юрій Іздрик – Молитва
- коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною - хай навіть слова ці нічого не змінять
- і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною - бо словом також можна любити
- я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною - і нехай твоє слово станеться тілом
Юрій Андрухович – Зміна декорацій
У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря –
і виходиш, і ходиш по першій платформі.
А на ній – протяги, паротяги. Свічок
пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
- пролетарський пророк у червонім кашкеті.
- У приміщенні школи відкрито готель:
там завжди хтось із кимсь укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
старшокласниці прагнуть солодкої вати
і, сплітаючи русла заламаних рук, - опановують суть природничих наук.
- У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.
- У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ - у блискучому гримі – від вуха до вуха.
У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
- Проминуть молодії літа?
- Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
- Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі, - Буду лить на них сльози гіркі.
- І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане - Ще й для мене весела весна.
- Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную, - Буду пісню веселу співать.
- В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну, - Ясну владарку темних ночей.
- Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Леся Українка – Лісова пісня (уривок – останній монолог Мавки)
О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю, –
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю..
Грай же, коханий, благаю!
Василь Симоненко – Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
- Очі твої – одні.
- Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди – - Добрі, ласкаві й злі.
- Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба – - Гляди ж не проспи!
- Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина, - Очі твої – одні.
Володимир Сосюра – Так ніхто не кохав
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
- І земля убирається зрання…
- Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна - і тремтить од солодкої муки…
- В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече, - ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
- І земля убирається зрання…
- Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна - і тремтить од солодкої муки…
До теми: ТЕСТ: Яка українська цитата про тебе